- розквіт
- [ро/зкв'іт і ро/скв'іт]
-ту, м. (ў) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розквіт
Смотреть что такое "розквіт" в других словарях:
розквітлий — 1 дієприкметник від: розквітнути розквітлий 2 прикметник який досяг розквіту … Орфографічний словник української мови
розквітання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
розквітати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
розквітнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розквітчаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розквітчати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розквітчатися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розквітчування — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
розквітчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
розквітчуватися — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
розквітати — а/ю, а/єш, недок., розкві/тнути, ну, неш; мин. ч. розкві/т, розкві/тла, розкві/тло і розкві/тнув, розкві/тнула, розкві/тнуло; док. 1) Розкривши бутони, давати квітки; розпускатися. || Покриватися, встелятися квітами, буяти цвітінням. 2) перен.… … Український тлумачний словник
